Українська мова за 4 останні століття пережила безліч придушень, тому і не стала загальновживаною і загальнонародною Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами.  Документи, які зараз є у вільному доступі, а також історичні довідки засвідчують нищення української мови ще з далекого минулого.  А також - той факт, що вона за свою історію пережила дуже багато актів лінгвоциду (свідомого нищення мови як головної ознаки етносу). Для порівняння: історія фіксує небагато проявів лінгвоциду на планеті: згадується у цьому зв'язку окупована Каталонія і заборона режимом Франко каталонської мови, лінгвоцид щодо української мови в Російській імперії та Радянському Союзі й лінгвоцид удегейської мови в СРСР. В одному матеріалі непросто розглянути майже півтори сотні (в історичних довідниках найчастіше зустрічається число 134) задокументованих актів придушення української мови. Проте кожне століття свідомого нищення мови має свої особ...

День української писемності та мови  — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем— це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора - Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.   День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента No1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації  українського суспільства». За православним календарем — це день  вшанування пам’яті преподобного Нестора - літописця  — письменника - агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво -  Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора - літописця і починається писемна україн...

Електронні ресурси з української літератури для учнів Центральна бібліотека України для дітей  https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=68   Адреси бібліотек України для дітей  https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=40   Бібліотека української літератури  https:// www.ukrlib.com.ua/ КЛЮЧ («Краща література юним читачам»)  https://chl.kiev.ua/key Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука  http://bibliotekanarynku.com/ Національна бібліотека України для дітей  https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=3834 Полтавська обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного  http://odb.poltava.ua/   Фанфіки українською  http://fanfikyua.blogspot.com/ Централізована система бібліотек для дітей м. Дніпро  http://www.childlib.dp.ua/ Бібліотека Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (культурно-просвітницький блок)  http://surl.li/qqbi Електронна бібліотека «Librarius»  https://librariu...

ЯК СІРКО ПЕРЕМІГ ТАТАР   Давно­-давно це було, ще за запорожців і за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко та як його не стало, а слава про нього не пройшла, не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а для християн — дуже добрий та милостивий. Якось запорожці пішли із Сірком у похід, а татари прочули про те, одразу й побігли на Січ, і почали там хазяйнувати: усіх православних християн 2  забрали та й повезли в полон. А вони,  бідні, не хочуть іти та ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не зважають і нагайками їх підганяють. Як прочув про те кошовий Сірко, зараз зібрав своїх козаків — і в погоню за татара­ ми визволяти православних людей. Та летить, як птиця. Добіг близько до татар, бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало — і давай хитрити. Спинив свого коня й крикнув на козаків: «А стійте, братці! Підождіть, не ворушіться!» Тоді зіскочив із коня, дав його другому козакові, а сам — кувирдь — та й зробився хор...

  ПРО ЗАПОРОЖЦІВ ...От які богатирі були — земля не держала! У нього, у того запорожця, сім пудів голова! А вуса в нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправить одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і трійка коней із повозкою проскочила. Вони на дванад­ цяти мовах уміли балакати; вони з води могли сухими вихо­ дити; вони вміли, коли треба, і сон на людей насилати, і туман, на кого треба, пускати, і в річки переливатися... Вони мали в себе такі верц а дла 1 , що, дивлячись у них, за тисячу верстов бачили, що воно у світі й робиться. Оце, як іти куди в похід, то він (хто там у них був за старшого — чи вата­ жок який, чи сам кошовий) візьме в руки верцадло, подивить­ ся в нього й каже: «Туди не йдімо, бо там ляхи йдуть, і туди не йдімо, бо там турки або татари заходять, а сюди йдімо, бо тут аж нікогісінько немає». А як вони воювали? Стануть, було, тут, на Орловій балці, а проти них двадцять полків вий...

  БЕРЕГИНЯ До Сварога та Берегині постійно приходили люди, щоб подивитися на хатину, піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься. І сказали їм Сварог і Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога. Люди слухали й раділи, але коли надходила ніч, страх виповзав звідусіль, бо земля починала трястись і гойдатися. То лютував Чорнобог. Наслав Чорнобог на людей своє чорне військо — стадо ящерів, якому наказав знищити Сварога, Берегиню та сварожичів. Не могли зупинити чорних ящерів ані мечі сварожичів, ані палаючі смолоскипи самого бога Сварога. І тільки Берегиня в яскраво-білому вбранні з вишитими червоними «стрілами Перуна» і «соколами» змогла це зробити. Вона пішла на ящерів з піднятими догори руками — і грізне військо відступило. Ящери відповзали назад, поки не втопилися в річці Росі й не перетворилися на скелі. З того часу люди вважали Берегиню богинею краси...