Золотий вік і складний шлях: як виникав український професійний театр XIX століття

-

 Золотий вік і складний шлях: як виникав український професійний театр XIX століття

1. Розвиток українського театру XIX століття

У XIX столітті театр для українців був не просто розвагою. Він став способом зберегти свою культуру і мову. Характерною ознакою драматургії ХІХ ст. стало зображення життя, побуту, моралі й інтересів селян — найбільш численної тоді верстви трудівників. На сцені з’являються картини реальної дійсності, представники народу стають позитивними персонажами літератури. 

У той час українську мову витісняли:

  • з навчання,

  • науки,

  • офіційних документів.

Тому сцена залишалася майже єдиним місцем, де можна було відкрито говорити українською.Але навіть театр перебував під тиском влади. Російська імперія намагалася зробити українську культуру «другорядною», тобто неважливою.

Заборони, які гальмували розвиток театру:

  • Валуєвський циркуляр (1863) — який мав повністю витіснити нашу мову з культурної сфери. Згідно з його положеннями, були заборонені нижки українською, викладання у школах, концерти й театральні вистави. Через це стало важко розвивати драматургію (писати п’єси).

  • Емський указ (1876) — ще суворіший документ, який заборонив:

    • Ввозити з-за кордону книги, написані українською мовою без спеціального дозволу;

      Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;

      Друкувати будь-які книги українською мовою;

      Ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881р.);

      Влаштовувати концерти з українськими піснями;

      Викладати українською мовою в початкових школах.

Через це театр майже на 5 років «завмер».

Але що сталося далі?

Ці заборони не знищили театр, а навпаки — змусили людей об’єднатися.

Театр підтримували:

  • аматорські гуртки,

  • мандрівні актори.

Вони діяли в різних містах:

Чернігів, Київ, Одеса, Кременчук, Кам’янець-Подільський.

Також важливо, що театр розвивався і на заході України:

  • у Львові працював театр товариства «Руська бесіда»,

  • вистави проходили в Коломиї, Чернівцях, Станиславові.

До 1907 року театр не мав власного приміщення. Актори постійно переїжджали з міста в місто і з села в село, іноді навіть ходили пішки. Вони жили в складних умовах, тому часто хворіли. Заробляли теж небагато.

Але, незважаючи на всі труднощі, де б не виступав театр корифеїв, його завжди тепло приймали глядачі, і він мав великий успіх.

Це показує, що українці  хотіли розвивати свою культуру.

👉 Висновок: заборони не знищили театр, а зробили його сильнішим і змусили шукати нові форми.






Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Коротко про Івана Нечуя-Левицького

-
Зображення
 Іван Левицький — справжнє ім’я письменника. Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя «Думи про Нечуя», яку дуже любив.  Народився майбутній митець на Черкащині. Його батько, сільський священник, мав величезну бібліотеку, власним коштом звів сільську школу. Тут малий Іван навчився основ письма. У сім років Івана відрядили здобувати освіту до Богуславського монастиря, а в чотирнадцять він вступив до Київської духовної семінарії, де й провчився майже шість років. Сам вивчав французьку й німецьку.  По закінченню академії пішов учителювати до Полтавської семінарії, де викладав історію, географію та літературу. Згодом учителює в жіночих гімназіях…  Окрім педагогіки, Іван Левицький починає пробувати сили в письменстві. Та в 60-х рр. ХІХ ст. починається тотальна русифікація. Іван як викладач російської мови, проти своєї волі, мусив стати русифікатором. Болісно переживаючи це, виїхав до Кишинева. До речі, у середині ХІХ ст. Київ не був російськомовн...
Докладніше

Театральні жанри

-
Зображення
2. Які були вистави: жанри і секрет популярності Через цензуру було складно ставити серйозні трагедії українською мовою. Тому театр обрав іншу стратегію — говорити про важливе через прості й цікаві жанри . Основні жанри: • Трагедія — твір, який ґрунтується на якихось гострих, непримиренних конфліктах, що зазвичай призводять до загибелі персонажів. • Комедія — через сміх показували проблеми суспільства. Наприклад, у творі «Сватання на Гончарівці» Григорій Квітка-Основʼяненко описує ситуацію, коли батьки хочуть видати доньку за багатого, але нерозумного хлопця. • Водевіль — легка весела вистава з піснями і танцями. • Мелодрама — емоційні історії, де чітко видно, хто правий, а хто ні (твори  Михайла Старицького) Чому театр був таким популярним? Українські вистави мали великий успіх навіть у Москві та Петербурзі. Причини: 1. Поєднання різних видів мистецтва У виставах були: • діалоги, • пісні, • музика, • танці. 2. Народні традиції На сцені показували: • весілля, •...
Докладніше

Театр корифеїв

-
Зображення
Корифеї: люди, які створили український театр Театр корифеїв — це перший професійний український театр, який став символом культурного відродження. 27 жовтня 1882 року Марко Кропивницький поставив п’єсу Наталка Полтавка.  Це стало початком професійного українського театру. Це була трупа майстрів, що об’єднала драматургію, музику та хореографію, попри заборони української мови. Основу складали: Кропивницький, Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський, Заньковецька.  Слово «корифеї» означає найкращих, провідних митців. Початок розвитку дав Григорій Квітка-Основʼяненко, який довів, що українською мовою можна писати якісні п’єси. Основні діячі: • Марко Кропивницький — засновник театру, режисер, актор • Брати Тобілевичі: • Іван Карпенко-Карий — драматург • Микола Садовський — актор і організатор • Панас Саксаганський — актор і режисер • Марія Заньковецька — актриса, які дуже правдиво передавали емоції героїв • Михайло Старицький — автор п’єс • Микола Лисенко — ство...
Докладніше